Повстанські могили, пам'ятники, музеї, реконструкція

В урочищі Гурби, що на Рівненщині, де у 1944 році відбувся один з найбільших боїв між військами НКВС та УПА, завершилось будівництво криївки. Ідея створення підземного укриття у цьому історичному місці належить народному депутату від «Нашої України» Вікторові Матчуку. Він також профінансував його будівництво.

«Процес будівництва криївки розпочався цього року після вшанування загиблих під Гурбами, яке традиційно відбувається на третій день після Великодня, адже саме на третій день Великодня у 1944 році розпочався бій під Гурбами. Нам вдалося відшукати креслення реальних криївок УПА тих часів і за ними збудувати це укриття», - розповідає Віктор Матчук.

На сьогодні завершено перший етап створення криївки – її фактичне будівництво. Другий етап передбачає пошук експонатів. Для цього Віктор Матчук закликає усіх небайдужих людей, які зберігають у себе предмети побуту тих часів, засоби захисту або інші речі вояків УПА, привозити їх у Гурби.

«Біля кожного експонату буде табличка з іменем того, хто його віддав до криївки. Ми закликаємо людей активно долучитися до наповнення укриття. Єдине прохання – щоб речі, які вони пожертвують, справді належали до тієї епохи та мали відношення до УПА», - говорить депутат.

Поки що у криївці є декілька експонатів. Серед них – набої з битви у цьому місці, військова каска, український прапор тих часів, вишиті ікони, вишитий рушник жінки, яка відбувала заслання у Караганді. Крім того у криївці представлений автопортрет священика, який застрелився у 1947 році, коли військові НКВС прийшли його арештовувати.

У перспективі, за словами Віктора Матчука, у Гурбах має бути збудований краєзнавчий музей, куди планується передати всі експонати з криївки.

«Криївка у Гурбах збудована для того, щоб люди, а особливо молодь, могли побачити і зрозуміти, в яких умовах відбувалася боротьба вояків УПА за українську незалежність. Ми намагалися створити таке місце, щоб до нього було цікаво приїжджати не лише раз на рік, аби вшанувати загиблих під Гурбами, а можна було їздити весь рік і знаходити тут для себе щось цікаве та корисне», - наголошує Матчук.

Урочисте відкриття криївки у Гурбах заплановане на третій день Великодня 2012 року.

Громенко пише:Благодійна ініціатива "Героїка" проводить збір коштів на виготовлення та встановлення козацького хреста на могилі курінного УПА Микити Скуби-”Лайдаки”.

Об’єкт: Козацький хрест

Місце розташування: с. Літвиця Дубровицького району Рівненської області.

Загальний кошторис проекту: 1550 грн. (Виготовлення хреста та підставки, нанесення напису гравірувальною машинкою на кам’яну дошку, доставка з Корсуня-Шевченківського до Сарн-Літвиці та монтаж на сільському цвинтарі).

Матеріал: бетон стилізований під чорний граніт, камінь габро, сталь.

Перерахувати кошти можна на картковий рахунок ПриватБанк: 4149 6053 7616 0669 (Фартушний Юрій Валентинович)

==Як виглядає могила Лайдаки зараз==

29 жовтня у с.Літвиця Дубровицького району Рівненської області відбулась церемонія відкриття комплексу поховань вояків УПА. У далекому 1944 р. на території військової округи "Заграва" точились запеклі бої між підрозділами УПА та військами НКВС. В одному з таких боїв, 11 березня 1944 р., командир загону ім. М.Колодзінського Микита Скуба-"Лайдака" був поранений більшовицькою кулею у ліве плече. Поранений курінний продовжував командувати боєм та стріляти однією рукою з коліна, доки не впав від другої кулі, яка поцілила йому в голову. "Лайдаку" разом з двома іншими загиблими повстанцями (кулеметником "Борою" та санітаром "Крейсером") поховали 15 березня на сільському цвинтарі Літвиці. За декілька місяців, 16 листопада 1944 р., поруч з могилами цих вояків був похований ще один упівець – сотенний "Давун", який також загинув в бою з більшовиками.

Зі здобуттям Україною незалежності місцеві патріоти відшукали приблизне місце поховання "Лайдаки" на сільському кладовищі та встановили там металевого хреста. Вже у 2011 р., з метою вшанувати "Лайдаку" село відвідали члени громадської організації "Спілка Української Молоді в Україні", які звернулись до благодійної ініціативи "Героїка" з проханням встановити пам’ятники на могилах повстанців. Оскільки точне місце поховання упівців було невідомим, до Літвиці були запрошені фахівці Товариства пошуку жертв війни та політичних репресій "Пам’ять". Історики провели пошуково-дослідні роботи, за результатами яких було виявлено місце поховання всіх чотирьох повстанців.

Для встановлення чотирьох козацьких хрестів благодійна ініціатива "Героїка" понад півроку збирала пожертви серед небайдужих українців. Виготовив пам’ятники активіст "Героїки" Олег Собченко. Цей майстер з Черкащини відмовився брати платню за свою роботу, адже вважає, що його праця – це внесок у відновлення історичної справедливості.

У суботу, 29 жовтня 2011 р., священик УПЦ КП от. Микола відправив панахиду за воїнами УПА на літвицькому кладовищі. Після панахиди слово мали: Павло Подобєд (представник благодійної ініціативи "Героїка"), автор книги "Заграва" Петро Воробей, літвицький поет Анатолій Щур (автор вірша про "Лайдаку"), родичка курінного пані Катерина (директор Бичальської загальноосвітньої школи), ветеран УПА Степан Бакунець-"Качан" (вояк першої сотні УПА Григорія Перегіняка-"Коробки"), Валентин Довжик (сільський голова Літвиці).

Почесну варту біля могил повстанців несли члени Спілки Української Молоді в Україні, Товариства пошук жертв війни та політичних репресій "Пам’ять", ветерани УПА.

По завершенню заходу, сільський голова із односельцями запросив гостей до поминального столу.

Благодійна ініціатива "Героїка"

Любомир Горбач
28.02.2012
На відзначення пам'яті українських лицарів Дмитра Цюри (псевдо "Михайло"), Івана Горбатого (псевдо "Сірко"), Богдана Собенка (псевдо "Орлик") та Євгена Бодака, які воювали в рядах Української Повстанської Армії і прийняли свій останній бій та загинули в с.Волощина 28.02.1953 року, Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять" 25-26 лютого ц.р., за сприяння Великоглібовицької сільської ради, родин вояків УПА та підпільників ОУН, депутата Львівської обласної ради Левка Дуди, Перемишлянської районної організації ВО "Свобода", було проведено заходи у селах Великі Глібовичі та Волощина у пам'ять про нескорених героїв.



26 лютого (неділя) о 13.00 год., с.Волощина, церква Вознесіння Христове - проведено "Марш Слави Української Повстанської Армії". Урочиста хода сотні УПА, жителів сіл Волощина, Великі Глібовичі, Вільховець, Підмонастир, присвячена 70-й річниці створення УПА.

13.30 с.Волощина, сільське кладовище - молитва за загиблими героями УПА.

14.00 с.Великі Глібовичі, могила Борцям за волю України - молитва за героями УПА.

15.00 с.Великі Глібовичі - відбулося театралізоване військово-історичне дійство "Бій відділу УПА проти підрозділу НКВД" (Товариство "Пам'ять" відтворило один із боїв між УПА та московсько-більшовицьким окупантом).

Біографічна довідка
Цюра Дмитро Іванович 1920 р. народився в селі Бовно Перемиського району (зараз територія Польщі) у багатодітній сімї. Закінчив успішно гімназію у Перемишлі і в 1940 році поступив у Львівський медінститут. З гімназійних років Дмитро Цюра бере участь у національно-визвольному русі. З 1942 року Дмитро пішов у підпілля і під псевдом "Михайло" спершу працював у відділі референтури пропаганди ОУН, стає районовим провідником, у 1948 році надрайоновим, в 1951 окружним провідником на Львівщині. Часто зустрічався із Р.Шухевичем. 14 жовтня 1952 року з нагоди 10 річниці створення УПА вручав повстанцям, що залишились у підпіллі, відзнаки у вигляді посвідчень.
Героїчно прийняв свій останній бій і з честю загинув за свої переконання в с.Волощина 28.02.1953 року разом із Горбатим Іваном - 1913 р.н., псевдо "Сірко" - надрайонний провідник ОУН, Собенком Богданом - 1924 р.н., псевдо "Орлик" - районовий провідник ОУН, Бодаком Євгеном - охоронцем проводу.

5 березня у с.Білогорща, біля пам’ятника головному командиру УПА генерал-хорунжому Роману Шухевичу пройшло урочисте покладання квітів та панахида з нагоди 62-ї річниці від дня його загибелі.
У заходах взяли участь керівництво області та міста, представники політичних партій та громадських організацій, син командира Юрій Шухевич. Салют-команда з членів Товариства "Пам'ять" урочистою сальвою віддала честь головному командиру УПА.



Решта інформації та багато світлин - на сайті Товариства "Пам'ять":

http://www.memoria.com.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=226&Itemid=30&lang=uk

Ці люди боролися та захищали рідну землю, свідомо чинили спротив радянській владі зі зброєю в руках, і жоден з них не відступився від своїх переконань до останнього… Пам’ятаючи відвагу та самопожертву воїнів УПА товариство пошуку жертв війни "Пам’ять" зробило доброю традицією відтворення боїв, в яких воювали українські повстанці.
З нагоди 70-ої річниці створення Української повстанської армії, 6 травня 2012 року у селі Скварява, що на Золочівщині, відбулися урочистості під назвою "Повстанці з минулого".

Розпочалося дійство із поминального богослужіння на місцевому кладовищі. Після богослужіння відбувся концерт, де згадали історію Української повстанської армії, поіменно назвали героїв УПА із села Скварява, та вшанували хвилиною мовчання полеглих воїнів. А також прозвучали українські патріотичні пісні.

По закінченні концерту присутні змогли побачити театралізоване військово-історичне дійство "Бій відділу УПА проти підрозділу військ НКВД".

Завершилися урочистості "Повстанці з минулого" прем’єрою телефільму "Скварявська боївка УПА". У телефільмі розповідалося про участь жителів села в боротьбі проти московсько-більшовицьких окупантів.

Слава Україні!
Героям Слава!

Сьогодні, 3 червня, в селі Стопчатів Косівського району Івано-Франківської області зведений обласний загін ВО «Тризуб» ім. С. Бандери взяв участь у відкритті пам’ятника легендарному командиру УПА сотенному «Гамалії» (Василь Скригунець). Під час проведення урочистих заходів бійці Тризуба забезпечили почесну варту та провели пропагандивну роботу.

Василь Скригунець, син Миколи, народився 1893 року в селі Стопчатові Косівського повіту Станиславівського воєводства.
Воював у складі Легіону Українських Січових Стрільців. Як старшина створеного в Коломиї Гуцульського куреня УГА під орудою Гриця Голинського, пройшов з боями від Львова до Києва і Одеси, хоробро й завзято бився з польськими окупантами, з московітами, червоними й білими.
Після програних перших українських національно-визвольних змагань, як і його побратими по зброї, Василь Скригунець не припинив боротьби, вступив до грізної і ненависної польською окупаційною владою Української Військової Організації, став членом ОУН від перших днів її народження 1929 року. Вищу освіту здобував у Празькому вільному університеті.
Під час німецької окупації за дорученням проводу ОУН служив в українській поліції, таємно готував кадри для боротьби з коричневим і червоним наїзником. Впродовж усього життя переслідувався польською, німецькою, радянською окупаційними владами.
1943 року вишколював у рідних Карпатах стрільців у таборі УНС. 1944 року 51-річний український старшина створив і очолив сотню важких скорострілів «Черемош», яка ввійшла до складу куреня «Гуцульський» під орудою командира «Книша» - Дмитра Горнякевича. Воював, незважаючи на вік, завзято. Сотня під командуванням геройського командира здобула не одну перемогу над «пайдьошниками». Досвідчений «Гамалія» був не тільки взірцем вояка для своїх стрільців, але й суворим, проте справедливим командиром, врятував не одне повстанське життя.
Через рік «Гамалія» передав сотню молодому командирові з Жаб’я «Чабанові» - Іванові Скульському, а сам посів вельми відповідальний пост заступника шефа зв’язку Коломийського окружного проводу ОУН. Вищий провід належно оцінив набутий в лавах УВО і ОУН величезний підпільний досвід немолодого повстанця.
Загинув Василь Скригунець смертю героя у неділю вранці, 15 травня 1948 року недалеко від села Верхній Березів Косівського району. В оточеній чекістами лісовій криївці разом з командиром «Гамалією» загинули повстанці «Ганджа» - Петро Скільський, «Грізний» - Дмитро Негрич, «Зірка» - Іван Урбанович, «Стародуб» - Микола Арсенич. Тіла вбитих більшовики відвезли до райцентру Яблунова.