Новини з фронту

Події, акції, мітинги, інтерв'ю.

З життя окупантів:

У Луганську 8 травня відкрили пам'ятник "Жителям Луганщини, полеглим від рук карателів-націоналістів з ОУН-УПА".

Пам'ятник являє собою композицію з фігурами прив'язаної до стовпа матері з закритими очима, дитини, яка тягне до неї руки і чоловіка, який їх захищає зі зв'язаними мотузкою руками, повідомляють Українські новини.

Пам'ятник розташований у сквері імені Молодої гвардії у центрі Луганська.

За словами віце-прем'єра Віктора Тихонова, який брав участь у відкритті пам'ятника, його автором є художник і скульптур Микола Можаєв.

На церемонії відкриття пам'ятника також були присутні голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександр Єфремов, депутат Держдуми РФ Костянтин Затулін, голова Луганської облдержадміністрації Валерій Голенко, мер Луганська Сергій Кравченко.

Собівартість пам'ятника становить близько 1 мільйона гривень. На встановлення пам'ятника не використовувалися бюджетні кошти.

http://www.zaxid.net/blogentry/65434/

Дуже непоганий аналіз від Андрія Окари щодо причин "антибандерівської" істерії у окупантів.

Если новой идеологией России становится гражданская религия, основанная на теме победы СССР во Второй мировой войне, то ей нужен не только "герой" Сталин и "сатана" Гитлер, но и "иуда" Бандера.

http://shukh.org.ua/

Акція пам'яті Шухевича

Проект Бригада.Уа - для тих, кому цікаві інформаційні війни проти "бригадних", які обслуговують діючу владу та Росію:

http://bryhada-ua.inf.ua/

Во Львові та Києві сьогодні акції протесту, в Києві близько 3000 силовиків

http://www.day.kiev.ua/296517/

"Влада темряви" - стаття від Юрія Щербака, колишнього посла в Канаді.

Тільки рішучий опір суспільства може остудити гарячі голови перекроювачів геополітичної карти Європи, руйначів української незалежності, тих, хто зневажає волю поколінь українців, які понесли мільйонні жертви в боротьбі за вільну Україну.

Темрява, що вповзла в Україну, несе загрозу всім: далеким від політики робітникам і селянам; святошам, що закликали голосувати «проти всіх»; тим, хто голосував проти «біло-блакитних»; віруючим «не тієї церкви», молоді, інтелектуалам, політикам і бізнесменам, навіть — олігархам, які можуть примірити на себе табірну робу Ходорковського. Але темрява не вічна. І триватиме вона рівно стільки, скільки терпітимемо її ми.

Цікаво - влада вже забороняє через суд МИРНІ акції протесту - зокрема, проти візиту до України московського окупанта Мєдвєдєва.

Цікаво, чи розуміють вони, що саме цим схиляють громадян до інших методів боротьби? Не дуже мирних?

30 травня у Тернополі відкрили меморіальну дошку з барельєфом видатній українській державній діячці, Президенту Антибільшовицького Блоку Народів, Голові Організації Українських Націоналістів, Голові Конгресу Українських Націоналістів, народному депутату України трьох скликань Славі Стецько.

Відкриття барельєфу приурочено до 90 річниці від дня народження Слави Стецько. Пам’ятну дошку відкрито на фасаді будинку, розташованого на бульварі Тараса Шевченка, 3 поруч із пам’ятником її чоловіка і соратника Ярослава Стецька. Саме в цьому будинку, у приміщенні Тернопільської обласної організації КУН неодноразово бувала та працювала Ярослава Стецько.

До присутніх зі словом звернулися Голова обласної організації КУН Іван Білах, народні депутати Іван Стойко та Ярослав Джоджик, племінниця Слави Стецько Леся Брацюнь, перший голова Тернопільської обласної організації КУН Оксентій Каменюк, заступник голови Чортківської районної ради, голова Чортківської районної організації КУН Іван Віват, голова Секретаріату Головного Проводу КУН Степан Брацюнь, від Спілки політв’язнів і репресованих Тернопілля Ігор Олещук, від ВЛУЖ Леся Капуш, депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна.

Промовці відзначили великий внесок Слави Стецько у здобуття та становлення Української держави.

11 червня 2010 року колегія суддів Донецького окружного адміністративного суду ухвалила постанову за позовом до Президента України про позбавлення звання Герой України Олексію Бересту. Нагадуємо, саме Донецький окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким скасував присвоєння звання Герой України Степанові Бандері. Судді мотивували своє "революційне" рішення тим, що Степан Бандера не був громадянином України в розумінні Закону України "Про громадянство" від 1991 року.

Інтереси позивача у справі представляв голова Харківської обласної організації ВО "Свобода" Ігор Швайка. Коментуючи рішення суду, свободівець заявив, що судді продемонстрували повну незалежність від вимог чинного законодавства. Одним з головних аргументів позивача було те, що Олексій Берест, так само як і Степан Бандера, не були формально громадянами України. Отже, рішення суду повинно бути таким самим.

Однак Донецький окружний адміністративний суд вирішив взагалі не давати правову оцінку цьому аргументу...

Хроніка окупації...

Васильків: Під Києвом зірвали націоналістичний фестиваль

Міністерство внутрішніх справ України спільно з СБУ, посилаючись на звернення деяких пропрезидентських громадських організацій, зірвали проведення низки культурних та націонал-патріотичних масових заходів на південній околиці Києва, повідомили INTV у прес-службі Соціал–Nаціоналістичної Асамблеї (СNА).

Соціал–Nаціоналістична Асамблея виступила одним із організаторів заходів.

26-27 червня мав відбутися Фестиваль Традиції Духу "Русь". На фестивалі мали виступати націоналістичні і не тільки українські рок-гурти: "Сокира Перуна" (Київ), "Сейтар" (Київ), "Тінь Сонця" (Київ), "Цирюльня" (Миколаїв), "Визволитель" (Львів), "Naсhtigal" (Львів), "WHITE LIONS" (Севастополь), "Святосіч" (Харків), "Широкий лан" (Калуш), "The GAZ" (Шахтарськ), "CLAN" (Жидачів) та інші. У програмі фестивалю передбачались традиційні проводи Купала, виступи кобзарів, реконструкція бою між русичами та татаро–монголами, турнір "Меч Святослава" та багато іншого.
Фестиваль мав пройти поблизу гори Остриця на Київщині, де в 1240 році відбувся відкритий бій перед падінням Києва між дружинами русичів і ордами Батия.

Незадовго до початку фестивалю було поширено звернення до голови СБУ Валерія Хорошковського з вимогою заборонити ФТД "Русь". Під цим зверненням підписалися: ГО "Російськомовна Україна" народного депутата України від Партії регіонів Вадима Колісніченка, "Єврейський Форум України", Правозахисний Фонд ім. Марочкіної.

"Жодних правових підстав для заборони фестивалю не було", - стверджують організатори, посилаючись на офіційний дозвіл від виконавчого комітету сільської ради, на території якої мав відбутися фестиваль. Незважаючи на це, працівники правоохоронних органів після того, як була встановлена сцена, почали вимагати демонтувати її посилаючись на якісь "вигадані ними ж постанови". Також міліціонери протягом всієї підготовки до фестивалю здійснювали тиск (виклики на допити в УБЕП, УБОП та карний розшук) на головного редактора газети "Вечірній Васильків" Ігоря Мосійчука, який висвітлював підготовку до фестивалю.

25 червня ввечері працівники МВС, пожежники, санепідемстанція під керівництвом якогось "підполковника СБУ" розігнали і не дали провести технофестиваль "Техно проти наркотиків", який мав проходити на тому ж майданчику, що і ФТД "Русь". Це все було зроблено, незважаючи на дозвіл, наданий відповідним органом місцевого самоврядування. В результаті близько 1000 шанувальників техно змушені були провести ніч просто неба в місті Васильків.

Тим часом правоохоронці тиснули на організаторів ФТД "Русь" із вимогою не проводити фестиваль. На ранок після Молитви українського націоналіста бійці організації "Патріот України" оточили сцену, але міліція залякавши її власника почала демонтаж. Під’їхав "Беркут" і після короткої сутички організатори були змушені покинути місце проведення музичного фестивалю.

У місті Васильків автобус із музикантами гурту "Широкий лан" та бійцями організації "Патріот України" був затриманий "Беркутом" і утримувався в райвідділі.

На вулицях Василькова столичні міліціонери організували масову перевірку документів у всіх "підозрілих" громадян, які спілкуються українською мовою.

Як стверджують у СNА, фестиваль заборонено за особистою вказівкою президента України Віктора Януковича. На організаторів фестивалю фабрикуються кримінальні справи.

26 червня після демонтажу сцени та практичного зриву двох фестивалів ( технофестиваль "Техно без наркотиків" і ФТД "Русь") Обухівська райдержадміністрація на чолі з рідним братом заступника голови Адміністрації президента України Олега Рафальського, колишнім головою Житомирського обласного архіву Ігорем Рафальським та Копачівська сільська рада, які територіально не мають жодного відношення до території, на якій мав відбутись фестиваль, звернулися до суду щодо заборони проведення фестивалів. Суддя Обухівського районного суду Кравченко заборонила проведення фестивалів, які вже були зірвані правоохоронцями.

"Розгін Фестивалю Традиції Духу "Русь" є яскравим проявом антиукраїнської політики, яку проводять президент України Віктор Янукович і премєр–міністр України Микола Азаров. Спочатку ці особи, вчинивши акт державної зради, здали збагачений уран Сполученим Штатам Америки, згодом продали Російській Федерації Севастополь, а зараз нищать українську духовність забороняючи фестивалі української музики і заполоняючи завдяки чужинцям Бенкендорфу і Арфушу ефір національної телерадіокомпанії низькоякісною чужинецькою попсою", - сказано у повідомленні.

Непогана стаття про окупанта Табачніка:

http://www.day.kiev.ua/301498

Триває візит до України громадянина РФ Гундяєва - так званого "патріарха Кірілла".

Шкода, що лише "Свобода" активно протестує проти московського попа, не зважаючи навіть на судові заборони...

1. 23 липня 2010 року у Дніпропетровську, незважаючи на небажання влади допустити будь-які акції протесту проти приїзду Владіміра Ґундяєва, Дніпропетровська обласна організація ВО "Свобода" провела мистецький флеш-моб "Кіріл-party" на Фестивальному причалі на набережній.

2. 24 липня 2010 року у Дніпропетровську бійцями спецпідрозділу МВС "Беркут" були затримані 8 членів Дніпропетровської обласної організації ВО "Свобода". Серед затриманих керівник Дніпропетровської "Свободи" Анатолій Галілей. "Свободівці" намагалися провести акцію протесту по маршруту Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"). Працівники МВС відмовляються пояснити причини затримання.

3. 23 липня 2010 року активісти "Студентської Свободи" після вильоту Володимира Гундяєва з Одеси очищували місто від атмосфери зла і нетерпимості, яку привіз із собою московський піп.


Молоді націоналісти e спецкостюмах з протигазами (щоб не заразитися) замітали дорогу до аеропорту від колонізаторських намірів московського попа і холуйського духу місцевої псевдоеліти.


"Ідея виникла після перегляду вчорашнього виступу Гундяєва в оперному театрі. З його уст лилося зло, нетерпимість і агресія до України. Три дні візиту в наше місто запам’ятаються торуванням розбрату і сіянням слів лукавого, насадженням російської культури і азіатського світогляду, які домінують в московській Церкві. Ця особа дискримінує християнство. Його діяльність гірша за секти" - заявив активіст "Студентської Свободи".

4. 23 липня 2010 року о 16-00 розпочався розгляд справа в Окружному адміністративному суді міста Києва за позовом Київської міської державної адміністрації про заборону будь-яких акцій протесту проти приїзду громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла"), які 25-28 липня планує провести Всеукраїнське об’єднання "Свобода" спільно з іншими національно-патріотичними організаціями. Позивачі вимагають заборонити проведення мирних акцій протесту в центральній частині столиці (без уточнення), пояснюючи тим, що це може призвести до сутичок між представниками різних релігійних конфесій та політичних напрямків, а також створити умови, які перешкоджатимуть нормальній життєдіяльності міста.

Після тривалого засідання о 23-00 суд ухвалив рішення про заборону проведення акцій протесту.

Як заявив, під час судового засідання представник ВО "Свобода" у суді, голова Київської міської організації Андрій Мохник: "Виявляється блокування вулиць правоохоронцями під час приїзду громадянина РФ Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла") не є перешкоджанням нормальній життєдіяльності міста, а мирні акції протесту, чи навіть Молебень за Україну, який планували провести традиційні українські конфесії – перешкоджатимуть.

Перекриття вулиць, багатотисячна міліцейська охорона, перешкоджання нормальній життєдіяльності мільйонам українців свідчать, що спецкомісар Кремля Владімір Ґундяєв боїться українського народу та діє як окупант, що сіє в Україні зло і ненависть".

Далі буде....

І продовження.

26 липня 2010 року о 9-30 представники МВС затримали восьмеро членів Всеукраїнське об’єднання "Свобода", які намагалися провести театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста" (Володимирський проїзд, на тротуарі біля готелю "Хайят").

Серед затриманих заступник голови Київської "Свободи" Руслан Андрійко, керівник Печерської районної організації Олександр Аронець, голова Подільської районної організації Валентин Лунейко, голова Оболонської організації Вадим Кудовбенко, Михайло Кублій, Євген Ігольніков, Вадим Фещенко, Євген Коваленко. Затриманих везуть у сумнозвісний Шевченківський райвідділ міліції.

Операцією міліцейського свавілля керував заступник начальника управління охорони громадського порядку міста Києва підполковник Бойко Сергій Олександрович. Міліція зачищає Київ в угоду московському попу. Міліція затримала всіх хто був з національною символікою або в національному одязі

Ще перед початком театралізованої постановки представники МВС заявили що у жодному випадку, навіть попри наявність офіційного повідомлення про акцію, яке не заборонене судом, не дозволить псувати настрій російському гастролеру.

Одразу ж після спроб розпочати театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста" міліціонери брутально заарештували її організаторів. Інших свободівців загін "Беркуту" відтіснив до Майдану Незалежності та тримає в оточенні.

Напередодні 25 липня у неділю сумнозвісний підполковник Бойко особисто вирішував кому дозволити прохід в українську національну святиню Києво-Печерську Лавру.

26 липня 2010 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Оксана Анатоліївна Ретьман розглянула справу щодо Едуарда Ігольнікова за статтею 185 частини 1 Кодексу про адміністративні правопорушення (порушення правил проведення масових акцій), якого разом ще з сімома побратимами сьогодні представники МВС затримали за намагання провести театралізовану постановку "Гламурні гастролі кремлівського гебіста". Суддя винесла абсурдне рішення: визнаючи, що акція була легальною та не заборонена судом, визнала "свободівця" винним та винесла усне попередження.


Фактично, сьогодні ми спостерігаємо профанацію правосуддя, коли суд визнає винним громадянина, який користується своїми конституційними правами, та, водночас, виносить м’яке рішення у вигляді усного попередження.

27 липня 2010 року з 9-00 до 12-00 Всеукраїнське об’єднання "Свобода" проведе акцію протесту проти приїзду Владіміра Ґундяєва ("патріарха Кіріла") біля Українського Дому (вул. Хрещатик, 2, Володимирський узвіз). У рамках заходу відбудеться театралізована постановка "Гламурні гастролі кремлівського гебіста", яку незаконно було зірвано працівниками МВС 26 липня 2010 року.

До уваги працівників МВС: офіційне повідомлення про проведення акції зареєстроване Київською міською держадміністрацією за №28363.

28 липня 2010 року понад 10 тисяч українців пройшли урочистим Хресним ходом від Володимирського собору до Володимирської гірки організованим Українською Православною Церквою Київського Патріархату до Дня Хрещення Київської Руси-України.

О 10-00 у Володимирському Соборі відбулася Божественна літургія, яку очолив Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископату і духовенства. По завершенні літургії духовенство та віруючі з усієї України пройшли Хресним Ходом від Володимирського собору до пам'ятника святому Володимиру.

І ще - чудовий звіт від Білозерської, багато класних фото. Слава Україні!

http://bilozerska.livejournal.com/288167.html?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter

У межах відзначення 80-ої річниці каральної операції „пацифікації” Галичини делегація Львівської обласної ради відвідала білоруське місто Береза, колишня назва Береза Картузька, де містився однойменний концентраційний табір. Про це повідомила прес-служба Львівської облради.

Як розповів керівник делегації депутат Львівської обласної ради Остап Козак, делегація Львівщини вшанувала пам'ять українців, які тут перебували, які були тут замордовані. Через цей табір пройшли сотні українців, зокрема членів Організації українських націоналістів. У 1934 році у Березі Картузькій перебувало 200 ув’язнених, серед них 120 українських націоналістів. Цей табір був спеціально створений під час періоду так званої пацифікації.

Пацифікація 30-х років ХХ століття була репресивною каральною операцією, проведеною польською окупаційною владою із застосування поліції та армії проти українського цивільного населення Галичини. Ця операція розпочалася 16 вересня 1930 року за особистим наказом прем’єр-міністра тогочасної Польщі Юзефа Пілсудського і продовжувалася до 30 листопада 1930 року, охоплювала 450 населених пунктів у 16 районах Галичини. Каральні дії супроводжувалися масовим терором, арештами численних громадських та політичних діячів, руйнуванням власності українських організацій, а також приватних осіб. Пацифікація в Галичині була засуджена міжнародною Організацією Ліга Націй та урядами Великої Британії та Канади.

Остап Козак розповідає, що нині на місці концтабору стоїть скромний пам’ятний знак із надписом російською мовою. Подаємо у перекладі українською: „Тут з 1934 року до вересня 1939 року був концентраційний табір „Береза Картузька”. У ньому мучились і піддавались тортурам тисячі революціонерів із Білорусі, Західної України та Польщі - борців за соціальне і національне визволення трудящих”.

Делегація Львівської обласної ради виступає з ініціативою встановити окрему пам'ятну дошку чи звести пам'ятний знак на вшанування пам'яті діячів ОУН, які перебували у Березі Картузькій. Серед тих, хто тут перебував - Степан Бандера.

Відповідно до рішення Львівської обласної ради від 25 травня 2010 року 16 вересня 2010 року визнано Днем пам'яті жертв каральної операції „пацифікації” в Галичині.

Цим рішенням доручено Львівській обласній державній адміністрації провести заходи із вшанування пам'яті жертв та потерпілих від каральної операції „пацифікації” в Галичині.

http://galinfo.com.ua/news/72517.html

http://maidan.org.ua/static/news/2010/1284029630.html

Це вже не жарти.

Фактично окупаційна влада взяла курс на тотальне закриття доступу до інформації, приховування правди та її заміну на совєцькі міфи.

Хто зна - може, вони вже тишком-нишком знищують в архівах документи, які не встигли розсекретити?

Ось дозить позитивна та оптимістична стаття. Але авторові респект за Віру.

---
Олександр Северин
Жаба

"І оно тянєтся і тянєтся рука"
Людмила Янукович, 2004 рік.

Справжнім символом теперішньої України з її теперішньою владою і "фактичною конституцією" є не золотий тризуб на синьому щиті і тим більш не те кітчеве одоробло, що його якісь бо-зна чим натхнені затійники час від часу погрожують зробити "великим гербом" України. Це – велика і належно розпальцьована жаба, що скульптурно угніздилася у київському Хрещатому парку. Недалечко від ВРУ, до речі, але краще б перемістити безпосередньо до Грушевського 5. Щоб надихати пацанів на нові звершення.

Іноді здається, що ментально вони так і не виросли з пісочниць бєспрєдєльних 80-х та 90-х, попри те, що і замінили малинові піджаки зі спортивними штанями на костюми від Бріоні, Лагерфельда чи кого там іще, а з бойової машини – "лади сємьоркі" пересіли в оплачені платниками податків мерседеси та подаровані невідомими, так би мовити, благодійниками, кадилаки.

Причепурити, набріолінити, вбрати у "бріоні" з депутатським значком чи посвідкою керівника відодмства можна і мавпу, ймовірно її можна навчити також навіть користуватися карткою для голосування, а вже блокувати трибуну – і поготів.

Але якщо причепурену мавпу не видасть хвіст чи червона, перепрошую, дупа, її видасть, перепрошую, дупа в голові. Хвоста можна заховати, мавп'ячий мозок і мавп'ячі звички, рівно як і собаче серце – не подолаєш.

Так саме і пацанська сутність, хамоваті звички хронічно криміногенних країв та середовищ лізуть з "регіональної" влади як таргани у шпарини – попри намагання набути людського обличчя, поважне надування щок, намагання послуговуватися розумними словами та рясну увішаність, подібно до новорічних ялинок, орденами, медалями та науковими званнями. Розум, так би мовити, не сховаєш.

Подібно до якогось малолітнього гопніка з забацаного депресивного Лєніножопінська, котрому недостатньо витягти у маршрутці чужого гаманця чи пограбувати у підворітні жінку і потрібно ще маршрутку заплювати, жінку копнути "носаком кєда", а на десерт ще розхрінячити лампу в ліхтарі ("а шо оно тут бля?") та нашкарябати в засраному ним же ліфті слово "йух" у зворотному прочитанні – так саме регіоналам недостатньо мати владу і можливости збагачення.

Їм, виглядає, як свіже життєдайне повітря країв териконів та футболу, потрібні понти. Шашечки. Фасон. "Форс бандитський". Не просто гуляти-банкувати, а так щоб, умовно кажучи, на весь район, з лабухами, багатодецибельною і багатоімбецильною "муркою" у виконанні якоїсь голосистої алєгрової - распутіної, з запалюванням сигарет від стодоларових купюр та наступним гасінням недопалків у салаті з червоної та чорної ікри, трюфелів і крокодилятини. Їм важливо помітити територію.

Регіонали могли б мати багато і ще більше, але їхнє прагнення мати (в усіх сенсах) і "помітити" все навколо призведе їх до краху, котрий буде, ймовірно, куди гучнішим за їхній обумовлений лажовістю конкурентів успіх 2010 року. Маятник вже пройшов чималу частину шляху до точки, повернувшись з якої він дуже відчутно вгатить по чутливому пацанському куприку.
І ніхто їм у тому не буде винен, крім них самих, таких позірно переконаних у всевладді і позірно ж "стабільних".

Янукович і компанія могли б повестися куди тихіше, обережніше, не робити необов'язкових різких та суспільно-дражливих рухів, а вважаючи певні рухи за обов'язкові, могли б як не вдягати білі рукавички, то принаймні мити руки, перш ніж доторкнутися до речей і сутностей, котрі багато українців вважають безумовними цінностями.
Але ж їм було треба не лише вкрай сумнівно отримавши вкрай сумнівне рішення Конституційного Суду, незаконно породити тушковану коаліцію і, відтак, сформувати незаконне же "правітєльство", поставити керівником Миколу Азарова, чиє прізвище колись дало назву явищу тупого податкового терору і правити. Їм було конче треба, зокрема:

- призначити керувати освітою і наукою казкового науковця та інтелектуала, а за сумісництвом – українофоба, Табачника;

- призначити очільником МВС іншого казкового інтелектуала Анатолія Могильова, розпушити пір'ячко "беркутам" та демонстративно, та з очевидним задоволенням чавити право громадян на мирні зібрання;

- поставити очільником деградуючої на очах СБУ олігарха Валерія Хорошковського та зробити "контору" тупим і важким репресивним предметом, що замість займатися національною безпекою, бореться з блогерами, істориками та зарубіжними фондами, будучи іноді навіть не в змозі зв'язно пояснити, якого дідька.

- "наїхати" на два якщо і не цілком незалежні, то принаймні непідвладні телевізійні канали;

- по-хамськи скасувати (щоправда, тут вчасно підметушився ну дуже вже опозиційний нардеп Кармазін) місцеві вибори 30.05.10 та де-факто знищити яке-не яке самоврядування в Києві (до речі, кажуть люди, що деякі регіональні ентузіасти не проти київський досвід застосувати у масштабі України);

- не просто тихо погодитись на продовження перебування ЧФ РФ в Україні, не заявляючи про непролонгацію угоди, а пролонгувати її аж на 25 років, з пацанським розмахом і плювком у бік значної частини українців;

- нашпигувати владні органи по всій країні брутальними та, як би це сказати, дуже несентиментальними донецькими, макїївськими та іншими земляками, через що автору цього тексту доводиться витрачати час і зусилля, пояснюючи людям, що "пацан" і "донецький" - це не одне і те саме;

- демонстративно "робити козу" кримським татарам;

- витерти взуття о національну пам'ять про Голодомор, а заразом – і об чинний закон;

- замахнутися на українську мову, з особливим цинізмом записавши у законопроекті блюзнірську хуцпу про те, що "українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням Українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства".

Але ж, врешті, Рінату Ахметову, Віктору Януковичу-молодшому, Борису Колеснікову та іншим небідним людям так вже конче треба було взяти (навіть якщо насправді ті "сльози" радісно роздерибанили якісь помічники, секретарки та водії) за державний кошт кільканадцять тисяч гривень на "оздоровлення"…

Всього цього можна було б і не робити, якщо не лише мати одіозну вже "стабільність" словом-паразитом чи то фетішем, але й розуміти, про що, про яку стратегічну мету і процеси йдеться.
Можна було б і не влаштовувати фестивалю вибіркового застосування карального закону для чужих, освячуючи у такий спосіб майбутню аналогічну поведінку нового переможця.
Можна було б і не лякати бізнес "страшним чудом" податкового кодексу і не тероризувати підприємців новопосталою "азарівщиною" контролюючих органів, від якої вже і деякі донбаські підприємці, кажуть, радикально змінюють тональність і, так би мовити, сенсове навантаження своїх відгуків про "нашего президента".

Коротше – можна було б змінити тон і зменшити апетити, та не дає, мабуть, вкорінена звичка до розпальцьовки ("чтоби все дрожали, чтоби уважали") і жадібність до всього, що погано лежить, будь то ще кавалок владного ресурсу чи недодерібанене майно. "І оно тянєтся і тянєтся рука", як казала колись теперішня перша леді.

Своєю бульдозерською поведінкою, яка є не ознакою сили, а проявом купи комплексів (сильному і впевненому у собі понти не потрібні), Янукович і пацани, того не розуміючи, натхненно заривають самі себе.

Інтелектуальна, креативна та організаційна безпорадність "голубих" відрізняється від таких самих рис колишніх "помаранчевих" лише тим, що "голубі" свої провали, скандали і "нєпоняткі" менше афішують. Поки що – бо неадекватність манр про "ми прийшли надовго", подейкують, стає очевидною для все більшого числа самих регіоналів і попутників.

А українці тим часом на річницю Голодомору знову запалять свічки у вікнах і прийдуть до меморіалу і, думаю, цього року нас буде ще більше. На Покрову ж – справжній День українського війська, не лише вшанують нешанованих креолами героїв, але і говоритимуть те, що пацанам для спокійного сну і доброго травлення краще не чути. А потім, можливо, навіть прийдуть на Майдан у річницю першого, розминочного, "вичавлення з влади" тих, хто "вчавився" у владу зараз. При тому – поступово, через спілкування та узгодження цілей заради стратегічної мети, у самий різний спосіб самоорганізуються у мережі довіри. Як зараз багато хто з українців-білінгвів заявляє про рішучість демонстративно забути російську мову у разі, якщо законопроект Єфремова-Симоненка стане законом, так саме і в інших аспектах рівень опору зростатиме мірою зростання тиску.

Під цинічними гаслами "будуємо нову країну" та "через процвітання до стабільности", пацани справді будують якусь нову країну, котра з Україною має мало спільного, окрім території, прямучи від несприйняття себе великою частиною українців до огиди і ненависти як до окупантів. Cлово "регіон" з усіма від нього похідними, після регіоналів стане лайкою.
Поширене уявлення про нібито безмежну терплячість українців виглядає, до слова сказати, вельми перебільшеним, тим більш, що в сучасному світі навіть вчасно складена дуля в кишені, маючи належний доступ до інтернету, може спричинитися до помітних наслідків.

Уникаючи гучних слів, котрих ентузіасти і майстри тієї справи завжди напродукують і без мене, не казатиму про якусь там "хвилю народного гніву" чи ще чогось на кшталт "хто сіє вітер, пожне бурю", тим більш, що і не вітер сіють пацани, а радше задуху.
Тож і не відаю, у який саме конкретний спосіб пацанів, які своєю брутальністю і жадібністю щодня дедалі більше налаштовують проти себе і "простих громадян" (як казав регіональний нардеп В.Кісельов) і місцеві "еліти", буде "вичавлено з влади" (як казав В.Янукович моделі 2004-го року). Хотілося б, щоб це все-таки були вибори, а не щось інше, але це вже від мене не залежить, на відміну від пацанів, котрі багато роблять для того, щоб це були не вибори, а саме щось інше.

Мені очевидно одне: в грунті речей їх задушить власна жаба.


Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"

КУН очолив Пшевлоцький. Не знаю, що він за людина, але гадаю, що в будь-якому випадку кращий за Івченка, який просто компрометував і організацію, і власне націоналістичну ідею.

23 вересня 2010 року у Києві українські націоналісти висловили своє ставлення до діяльності "оновленого" Українського інституту національної пам’яті під керівництвом українофоба Солдатенка. У день проведення псевдонаукового круглого столу "Партизанський рух в Україні (1941 – 1944 рр.): історія та пам’ять" націоналісти почепили на двері інституту національної пам’яті табличку із написом "Інститут НКВС ім. Сталіна".

Інтерв’ю з Головним командиром
ВО „Тризуб” імені Степана Бандери
полковником Дмитром Ярошем

ХТО СПІВПРАЦЮЄ З ОКУПАЦІЙНИМ РЕЖИМОМ, Є ЗРАДНИКОМ І КОЛАБОРАНТОМ

– Друже Командире, як Ви можете охарактеризувати суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні?

– Український націоналізм завжди послідовний і принциповий. „Тризуб” імені Степана Бандери ще в лютому цього року, відразу ж після захоплення вищої державної посади проросійським кримінально-олігархічним угрупуванням на чолі з Віктором Януковичем, висловив чітку позицію стосовно ситуації в Україні. З того часу вона не тільки не зазнала якихось змін, але й отримала багато підтверджень і значно розгорнулася. Наголошу на найголовніших її пунктах.

По-перше, ми, націоналісти-бандерівці, не визнавали і не визнаємо результатів сфальсифікованих президентських виборів. Янукович для нас – не Президент держави Україна, а маріонетка, яка шляхом обману та підкупу виборців, політичних махінацій, за безпосередньою підтримкою Московської імперії незаконно зайняла президентський пост. А отже, він не є легітимним Президентом України.

По-друге, формування парламентської коаліційної більшості відбулось із глобальними порушеннями конституції України. Депутатські перевертні, що з тих чи інших причин проміняли свою Вітчизну на „шмат гнилої ковбаси”, стали символом нелегітимності вищого законодавчого органу влади в Україні. До того ж, сьогодні кожен мислячий українець дає собі звіт, що голова Верховної (з)Ради Литвин так само є лялькою в руках московських спецслужб, які у свій час провели спецоперацію з метою ліквідації Георгія Гонгадзе. Там, де Литвин – там зрада України!

По-третє, пригадується риторичне питання російського літературного класика: „А судді хто?” Судова гілка влади є наскрізь продажною і корумпованою. Вона не вершить праведний суд, а обслуговує інтереси тих чи інших владних кланів. Показовими є рішення Конституційного Суду, що вступають у протиріччя одне з одним, і найголовніше, з національною безпекою держави; формування складу цього ж „суду”, коли з волі одіозної „Банкової” позбавляються своїх посад люди, які займають „не таку” позицію, яку вимагає Янукович і його камарилья; вироки, що дозволяють рейдерські захоплення як підприємств, так і політичних партій та забороняють проведення політичних акцій тощо. Куплені судді – це обслуговуючий персонал антиукраїнського режиму, а вся судова система влади України також однозначно є нелегітимною.

По-четверте, „уряд прагматиків” на чолі з низкою дивовижних „професіоналів”: поліглотом неукраїнського походження Азаровим, боягузливим комсомольським вожаком Тігіпком і деґенератом-збоченцем Табачником. Антиконституційна парламентська більшість абсолютно логічно сформувала незаконний Кабінет Міністрів. До того ж, будь-який крок цього „уряду” є наскрізь антинаціональним, антинародним, антилюдським: українське християнство віддано на поталу ефесбешному патріарху Кірілу Гундяєву та його релігійній секті РПЦ; український гуманітарний простір активно знищується українофобами та вводиться у сферу впливу Росії; шокове підвищення цін на всі товари і послуги; на догоду олігархам чиняться економічні утиски і, як наслідок, відбувається згортання малого і середнього бізнесу тощо.

По-п’яте, всі кроки всіх нелегітимних з точки зору національного, звичаєвого і юридичного права гілок існуючої влади є такими, що дозволяють однозначно констатувати: впродовж 2010 року „партії регіонів” та її антиукраїнським васалам з різних середовищ вдалося здійснити державний переворот в Україні; узурпувати владу і встановити авторитарний і за своєю суттю внутрішньо-окупаційний режим (про що пише значна кількість політиків, політологів, публіцистів та культурних діячів), основним завданням якого є ліквідація української квазідержавності та побудова неукраїнської неоколонії, в якій українці мають бути приречені на безправне існування, денаціоналізацію та деградацію. При цьому зазначу, що все це відбувається при мовчазній згоді, а деколи й підтримці так званої світової спільноти – ЄС, ОБСЄ, НАТО, США…

І останнє. Ця антиукраїнська влада перейшла свій рубікон навесні, після того, як Янукович підписав зрадницький Харківський пакт, а Верховна Рада його ратифікувала. Якщо до цього моменту чужинські кримінально-олігархічні клани порушували їхню ж, за І.Франком, свинську конституцію, то ця дія поставила крапку на незалежному розвитку держави Україна, а отже цей режим протиставив себе українській нації, всім її поколінням, які йшли національно-державницьким шляхом, та поставили себе поза Законом – законом Божим, Національним, Державним.

– Друже Дмитре, а чи знаходить така безкомпромісна позиція підтримку серед народу, опозиційних партійних і громадських організацій, окремих політиків?

– Коли у лютому вийшла Заява нашої Організації щодо результатів останніх виборів без вибору, тоді ми побачили, що у своїй масі ні народ, ні політичні сили не сприйняли слів правди, в ній написаних. Але час розставляє всі крапки над „і”. Масована здача окупаційним режимом завоювань українців, кардинальне погіршення соціально-економічної ситуації покликали за собою зниження рейтингів правлячої антиукраїнської верхівки, навіть у регіонах, де вони мали потужну електоральну підтримку, – отже, громадяни України вже для себе зробили певні висновки щодо можновладців.

З партійних лідерів тоді тільки Юлія Тимошенко заявила про невизнання результатів виборчих перегонів. Але ситуація склалася таким чином, що вона і її блок партій все ж таки продовжили грати з існуючою владою за встановленими правилами. Результати цього добре видно зараз: депутати-зрадники, в народі „тушки”, стали стимулом для бандитської влади у її антиукраїнських діях; міністри бютівського уряду масово заарештовуються; партійні організації „Батьківщини” багатьох областей, міст, районів скуповуються „регіоналами” та блокується участь найголовнішого їх конкурента в місцевих виборах, відбувається просте руйнування цієї політичної сили.

Багато хто із політиків на той час висловлював думку: „Треба дати час Януковичу і його команді. Раптом він не дотримається своїх передвиборчих обіцянок і поведе Україну незалежним від Росії курсом”. Повів…

Тепер же всі як один почали повторювати слова „Тризуба” про окупаційний характер влади, про те, що необхідно не просто міняти людей влади, а змінювати всю систему державної влади, про те, що боротьба має відбуватися об’єднаними силами тощо.

Навіть колишній Президент Ющенко, який був головним реаніматором Януковича на політичній арені держави, і той заявив, що ця влада є окупаційною. А це, на мій погляд, є доволі показовим моментом. Хоча як на мене, то Віктор Андрійович не має жодного морального права знову лізти в політику. Натворив достатньо…

Ще хочу зупинитися на одному важливому аспекті, який піднято у питанні. „Опозиційність”. На превеликий жаль, це слово в собі несе смертельну загрозу для існування руху спротиву цій проросійській бандитській владі. У жодному випадку не можна плутати грішне з праведним. Не може бути опозиції до ворога. А Янукович і його зграя шакалів – це не „позиція”, а саме – ВОРОГИ української державності, прав, свобод і добробуту українського народу. В цьому є ключ до формування об’єднаного національного фронту.

Чи міг Богдан Хмельницький бути в опозиції до польських поневолювачів? Чи займався би Євген Коновалець опозиційною діяльністю стосовно підступного Пілсудського? Чи Степан Бандера опозиціонував би себе кровожерним Гітлеру та Сталіну? Відповідь очевидна і категорична: не може бути опозиції до окупантів, поневолювачів, зрадників, ворогів, яничарів! Боротьба за Свободу має бути безкомпромісною та однозначною!

– З Вашої попередньої відповіді випливає інше питання: а як бути тим людям, що працюють в органах державної влади, адже вони, виходить, прислуговують окупантам?

– Так, прислуговують. І не тільки чиновники, а й багато партійок і партійців підіграють „регіоналам”. Але в будь-якій країні світу той, хто співпрацює з окупаційним режимом, називається не патріотом чи державним мужем, а зрадником і колаборантом. Це аксіома.

Але тут необхідно дати певні уточнення. По-перше, представницька влада є доволі неоднорідною. Депутати різних рівнів, голосуючи проти бандитського свавілля влади, таким чином приносять реальну користь для національно-визвольної справи. Ті ж, хто прогинається перед владою, є зрадниками українського народу.

Така сама ситуація і з чиновниками. Нещодавно на Тернопільщині в один із районів прибула група „регіоналів” „ламати через коліно” державних службовців, примушуючи їх входити у владні партійні списки. Але „знайшовсь таки один козак”, який встав і закликав всіх присутніх проявити національну позицію і на знак незгоди з політичними бандитами покинути конференц-зал. За цим принциповим патріотом вийшло 80% держслужбовців. Або інший випадок на Івано-Франківщині: прикриваючись Днем незалежності, ставленики окупантів у цій області проводили „урочисті збори” для обласного активу, на яких вручали різноманітні „нагороди”. І серед франківчан знайшовся патріот, який вийшовши на сцену, порвав на очах прислужників бандитів „почесну грамоту” і закликав своїх земляків до спротиву новітнім окупантам. Ці вчинки гідні поваги і наслідування. Такі чиновники – це золотий фонд нації. Саме з таких патріотів буде формуватися влада нової Національної Української Держави.

Людей, які призначаються Януковичем на посади голів обласних та районних адміністрацій, на цей момент можна розділити на дві категорій: перша – відверті вороги державності, друга – пристосуванці, яким добре при будь-якій владі – аби давали красти. Але сутність всіх цих призначенців одна: вони всі, прикриваючись синьо-жовтим прапором і тризубом, все одно є ставлениками окупаційного режиму, а отже, ставлення до них має бути відповідне. Зрада України рано чи пізно, на тому світі чи на цьому все одно буде покарана…

– А як „Тризуб” ставиться до місцевих виборів, що мають відбутися 31 жовтня? Чи буде Організація підтримувати якісь партії на них?

– Почну з того, що вибори, які проголошені нелегітимною владою, є також нелегітимними. Чи можуть в окупованій державі відбуватися справедливі вибори? Звичайно, ні. Закон про місцеві вибори підтасований під владний режим. Згідно інформації, яка надходить з різних джерел, в багатьох областях (Харківщина, Донеччина) „вибори” вже відбулися. Комісії працюють, голоси пораховані, протоколи оформлені, влада задоволена… Адже слова Сталіна, який для багатьох сучасних владоможців є прикладом для наслідування, – „не важливо, хто як голосує, важливо, хто як рахує”, – є твердим дороговказом.

Тому для нас, націоналістів, питання цих виборчих перегонів є зрозумілим. Звичайно ж, в тих областях, де окупанти не мають стопроцентного контролю над виборчим процесом, треба спробувати відстояти депутатські мандати і привести тих людей, що насамперед, використовуючи депутатські повноваження або посади голів міст і сіл, займуться організацією спротиву поневолювачам, згуртуванням національних громад, творенням об’єднаного національно-визвольного руху.

Наша Організація не партійна, але в кожному населеному пункті, в кожній області „Тризуб” буде окремо розглядати кандидатури, запропоновані національно-державницькими партіями і приймати відповідні рішення про підтримку того чи іншого партійного висуванця.

До того ж треба додати, що ті, хто буде агітувати та віддавати свої голоси за „регіоналів”, тігіпківську „сильну Україну”, литвинівську „народну партію”, не кажучи про всілякі „кпу”, „спу” та інші антидержавні угрупування, підписують смертний вирок Україні та ставлять самі себе в один ряд зі зрадниками і ворогами української нації.

Головним же завданням бандерівського „Тризуба” на цих виборах буде протидія всіма доцільними методами окупаційному режиму у їх намаганні взяти всю повноту представницької влади.

Також для нас є важливим, щоб українці, йдучи на виборчі дільниці, розуміли, що опусканням бюлетенів в урни питання національного і соціального звільнення вирішено не буде. Ці вибори необхідно використати для роз’яснення народним масам, що єдиний порятунок для кожного українця – це здобуття національної держави, в якій українська нація отримає перспективу всебічного розвитку, а права кожного її громадянина на Свободу, Справедливість та Добробут будуть забезпечені. Досягнути ж цього можна єдиним способом – через Національну революцію. Інших шляхів немає!

– Нещодавно Конституційний Суд, про який Ви вже згадували, відмінив „політреформу 2004”. Яке Ваше ставлення до цієї події?

– Це закономірний крок окупаційного режиму. Адже для них „закон, що дишло” – куди Янукович наказав, туди й вийшло. А, загалом, це рішення продажного, і, ще раз наголошую – нелегітимного „суду” ще більше наблизило час революційних змін „на нашій не своїй землі”. Коли Господь хоче когось покарати, то він відбирає розум – так і з владними бандитами.

– А чи могли би Ви спрогнозувати, як будуть розгортатися події в Україні найближчим часом?

– Я ж не метеоролог, щоб давати прогнози. Але з упевненістю можу сказати (й події в країні це підтверджують), що ситуація буде розвиватися у революційному напрямку. І для цієї впевненості я маю підстави, бо те, що творить окупаційний режим у всіх сферах суспільного життя, переходить будь-які межі. А це, у свою чергу, викликає масове незадоволення всіх верств населення.

Для людей національно-свідомих (а їх кількість постійно зростає, і насамперед серед української молоді) ключовими є питання національних інтересів, які здаються великими темпами; для українського загалу, навіть тих людей, які не беруть активної участі в боротьбі чи політиці на сьогодні головним стає питання існування та виживання. Бо промосковські олігархи та бандити, компенсуючи свої витрати на кількарічну „опозиційну” діяльність та чисельні вибори, піднімають ціни на все: продукти, ліки, промислові товари, комунальні послуги тощо. У народу викачують гроші, доводячи його до жебрацького існування. І все це прикривається словами про „нову країну”, про швидке „ощасливлення” і так далі.

Тому фактори національного і соціального незадоволення постійно набирають сили. І врешті, це може спричинити такі події, від яких здригнеться не тільки ця злодійська влада, але й їхні ляльководи за межами України.

Головним же в цих подіях буде те, хто поведе народ на боротьбу. І тут „Тризуб” докладе максимум зусиль для того, щоб провідниками знову не стали політичні шахраї, які будуть багато обіцяти, але нічого не робити для втілення у життя народних мрій на національну і соціальну справедливість у державному житті. Національно-визвольна боротьба на цьому її етапі має вестися під єдиним проводом найкращих представників молодого покоління українців.

Наша Організація, пройшовши різні етапи об’єднавчого процесу в націоналістичному середовищі, найближчим часом запропонує якісно нову концепцію націоналістичного руху як провідної сили українського народу. Сподіваємося, що вона знайде відгук в серцях і умах українських націоналістів та патріотів України.

Хочу завершити нашу розмову тими гаслами, які на сьогоднішній день мають стати напрямними для всіх борців з окупаційною чумою:

Геть режим внутрішньої окупації!

Геть Януковича і його промосковську банду!

Вони – не дають нам жити, ми – не дамо їм панувати!

Смерть Московській імперії!

Слава Українській Національній Революції!

Слава Україні!

Розмовляла Катерина Січова

Ось як треба боротися за свої права!

---
Голова Львівської ТВК визнав порушення у роботі комісії. Представницю Партії регіонів С. Алєксандрову буде притягнуто до кримінальної відповідальності

Покарання за злочин18 жовтня 2010 ПоділитисьДепутат Львівської облради, голова юридичної служби ВО "Свобода" Олег Махніцький заявив: "Сьогодні голова Львівської ТВК Ігор Сліпецький під протокол перед камерами визнав порушення, допущені Львівською міською ТВК. А саме під тиском з боку представниці Партії регіонів С. Алєксандрової було ухвалене незаконне рішення про обмеження кількісного складу дільничної виборчої комісії та утворення ДВК без затвердження їхнього персонального складу.


Ще у п’ятницю, 15 жовтня Львівська міська ТВК мала оприлюднити склад дільничної виборчої комісії. Цього не було зроблено, бо ТВК лише формально прийняла рішення, а в продовж вихідних у штабі Партії регіонів формували персональний склад комісій, який буде підконтрольний партії влади. У результаті у члени ДВК не пройшла жодна кандидатура від кандидата на посаду Львівського міського голови Юрія Михальчишина та від Львівської обласної організації ВО "Свобода". Фактично Партії регіонів створила ручні комісії, не врахувавши пропозиції суб’єктів подання від опозиційних політичних сил. Саме з цієї причини уже чотири дні ТВК не може надати жодних списків членів ДВК.


Домагаючись виконання закону, кандидати у депутати від ВО "Свобода" та кандидатури на члени виборчих комісій від ВО "Свобода" 18 жовтня 2010 року прийшли до ТВК, аби дізнатися поіменний склад виборчої комісії. Саме тому сьогодні була така істерична реакція з боку представниці Партії регіонів С.Александрової.


"Свобода" у судовому порядку домагатиметься скасування незаконного рішення Львівської ТВК та формування нових дільничних виборчих комісій. С. Алєксандрову буде притягнуто до кримінальної відповідальності".


Довідка. 18 жовтня 2010 року кандидат на посаду Львівського міського голови від ВО "Свобода" Юрій Михальчишин та "свободівці"-кандидати в депутати Львівської міської ради прийшли до львівської міської виборчої комісії з вимогою негайно оприлюднити списки членів дільничних виборчих комісій та протоколи жеребкування. Голова Львівської міської виборчої комісії Ігор Сліпецький (від Блоку Литвина) у брутальний спосіб, порушуючи виборче законодавство, відмовляється виконати законну вимогу і надати списки членів дільничних виборчих комісій.


За неофіційними даними (адже жодної офіційної інформації міська виборча комісія не надає) "Свобода" отримала представництво лише у 40 із 283-ох ДВК. У члени ДВК не пройшла жодна кандидатура від кандидата на посаду Львівського міського голови Юрія Михальчишина та від Львівської обласної організації ВО "Свобода". Таким чином у ДВК потрапило менше 5% із 849 запропонованих "Свободою" кандидатур, що інакше як фальсифікаціями пояснити не можна. У відповідь на відмову І.Сліпецького оприлюднити протоколи жеребкування та списки членів дільничних виборчих комісій у місті Львові "свободівці" зайшли до Львівської міської виборчої комісії та вимагають виконати їхню законну вимогу.


Кандидат на посаду Львівського міського голови від ВО "Свобода" Юрій Михальчишин: "Сьогоднішні події у Львові свідчать про те, що влада взяла на озброєння сталінську методику, за якою "не важливо як люди голосують – важливо, хто здійснює підрахунок голосів". Цю владу нічому не навчили події у Мукачевому в 2004 році, які стали каталізатором помаранчевої революції. Але тепер це не буде пісенний Майдан, тепер люди візьмуть коса й вила, а фальсифікатори гойдатимуться на ліхтарних стовпах. Бо відібравши у виборця право на волевиявлення, фальсифікуючи це волевиявлення, влада не лишає українцям вибору та пришвидшує початок Української національної революції".