Жінки-героїні УПА в боротьбі проти гітлерівців

Б'єнько-Шуль Ірина – народилася 23 червня 1918 року в с.Вовче біля Перемишля. В сім'ї було п’ятеро дітей. Навчалась у дівочій гімназії Перемищля, Львівській академії торгівлі, де одержала спеціальність бухгалтера-економіста. Мала зв'язок з ОУН-УПА, працювала у відділі статистики Ревізійного союзу. Арештована у Львові гестапівцями, перевезена до тюрми у Варшави, потім – до концтаборів Равенсбрюк, Флосенбург. Звільнена американцями, повернулась до Львова.

Бідула-Кузик Анастасія – народилася в 1919 році в с.Вербів у селянській родині. Член товариства «Сокіл», симпатик ОУН. Переховувала вояків СБ ОУН після сутчки з німцями. Каральна експедиція гестапівців оточила село, схопила Настю і одного з повстанців. Їх прив’язала до стовпів біля церкви і 3 травня 1944 року розстріляли.

Буняк Меланія – народилася в 1927 році в с.Шпиколоси Золочівського району на Львівщині, була членом Юнацтва ОУН. У 1944 році на село напала німецько-польська поліція. За доносом Меланію розстріляли на власному подвір'ї.

Винників Наталя-Галя – народилася в 1920троці у Винниках біля Львова. Закінчила гімназію, вже тоді була членом ОУН. У 1940 році заарештована НКВС і засуджена як учасниця «процесу 59». У 1941 році дивом врятувалася з Бердичівської тюрми. Учасник похідних група ОУН на Східну Україну, захоплена гестапівцями і розстріляна у Бабиному Яру в 1942 році.

Гісяк Віра – народилася 28 лютого 1922 року в м.Стрий на Львівщині в селянській родині. Освіта - вісім класів. У школі юула членом «Сокола» і «Пласта», з 1938 – у Юнацтві ОУН. До 1939 року працювала друкаркою в адвоката, В 1940 році нелегально перйшла польсько-угорський кордон на Закарпаття, була арештована угорцями і видана німцям. В Ся ноку втекла з жандармерії і дісталася до Кракова. В 1941 році Провід ОУН направів її в рівне, а потім – на Полісся в Берестя і Дорогочин. Арештована німцями в 1943 році під іменем «Віра Дякович» за зв’язок з УПА. Зникла безвісти.

Гнатківська-Лебідь Дарія – народилася 22 жовтня 1912 року в родині священика (Косівський район, Станіславщина). Закінчила Львівську гімназію, була членом ОУН. У 1936 році буцла арештована польською поліцією за допомогу у втечі Г.Мацейка (справа міністра Перацького) за кордон. У тюрмі повінчалася з Миколою Лебедем. У 1939 році звільнилася з польської тюрми. У вересні 1941 була арештована німцями як дружина Лебедя. Після звільнення під чужим іменем народила у львівські лікарні дитину. 29 січня 1944 року вдруге заарештована гестапівцями разом з трирічною дочокю і матір'ю. Була в тюрмі на Лонцького (Львів), в тюрмі «Моабіт» (Берлін», концтаборі Равенсбрюк. Звільнена у травні 1945 року.

Кононенко Харитина-Христя – народилася в 1900 році в с.Миколаївка на Полтавщині. Виховувалася в сім'ї дядька, з яким виїхала в 1920 році до Чехії і Канади. Була там засновникома «Союзу українок». У Чехії в 1928 році одержала ступінь доктора права та економіки. В 1940 році переїхала до Холмщина, а в 1941 році – до Рівного, де працювала в «Жіночій службі України» (допомога військовополоненим). В 1943 році арештована гестапо за співпрацю з Українським Червоним Хрестом при УПА. На допитах кілька місяців катували, не зрадила нікого. Була розстріляна німцями 15 жовтня 1943 року в м.Рівне.

Омельчук Ганна-Мама – народилася в 1876 році в с.Романів біля Луцька, проживал в с. Старосілля Колківського району (Волинь). Виховала двох дітей, чоенів ОУН. В часи виникнення Колківської повстанської республіки (квітень – листопад 1943 року) стала працювати медсестрою к підпільному шпиталі у райцентрі Колки. Під час нападу 1 листопада 1943 року польської поліції і німецьких військ Ганна рятувала важкопоранених повстанців у шпиталі села Старосілля, який підпалили нападники. Ганна не залишила поранених і намагалася врятувати їх, виставивши біле полотнище. Німці і поляки вогонь не припинили, медсестра і 25 повстанців згоріли живцем.

Горобець Ольга – народилася в 1922 році в м.Коломия на Станіславщині в родині судді, закінчила гімназію. Арештована німецьким гестапо за членство в ОУН 5 лютого 1942 року, пройшла тюрми Коломиї, Чорткова, концтабори Майданек і Бухенвальд. Померла після звільнення в травні 1945 по дорозі додому. Похована в Німеччині.

Петерзіль Євгенія – народилася 18 грудня 19090 року в м.Тернопіль, в 1925-1929 роках навчалася в гімназії, з 1930 року стала членом ОУН. Влітку 1937 року арештована польською поліцією (справа В.Охримовича), в 1938 році засуджена на 3 роки тюрми. Звільнилася в 1939 році і продовжила політичну діяльність на Закерзонні. В 1941 році повернулася в Галичину, далі виїхала з похідними групами ОУН в Східну Україну. У Вінниці працювала в міській управі. В 1942 році разом з обласним керівником Бойком переїхала до м.Суми, де їх невдовзі арештувало і розстріляло гестапо.

Підлужна Ірина-Ольга – народилася в 1922 році в м.Бережани на Тернопільщині в родині вчителя. Навчалася в гімназіх і в Кременецькому інституті. Була членом ОУН, з 1941 року – зв’язкова між Вінницею і Львовом, Вінницею і Києвом. У 1943 році працювала в обласному проводі ОУН керівником жіночої сітки ОУН. Через зраду вінницька ОУН була розгромлена, Ірину арештувало гестапо. На допитах вела себе мужньо, була розстріляна.

Погранична Ольга-Верба – народилася в 1924 році в с. Борочиче Горохівського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи, у 1942 році стала членом ОУН, у 1943 році пройшла розвідувальну підготовку УПА в с.Хрінники Демидівського району (Волинь). В серпні 1943 року під час рейду в Горохів потрапила в засідку німецького розвідувального загону. Розірвала себе гранатою.

Рибець Марія – народилася в 1922 році в присілку Луцини біля Пирятина на Львівщині. Була членом Юнацтва ОУН, а з 1943 року – учасниця загонів Української народної самооборони проти німців і поляків. Загинула в бою з німецькими окупантами в 1944 році біля с.Задвір'я (Львівщина).

Слабкевич Юлія-Леся – народилася в 1924 році в с.Гнатів Локачинського району (Волинь) в селянській родині. Закінчила сім класів польської школи. Була арештована НКВС 11 лютого 1941 року і засуджена на 10 років. 23 червня 1941 року під час бомбардування тюрми Юлії вдалося врятуватися. Вона стала районним провіднимо Юнацтва ОУН Локачинського району. Восени 1943 року німці за доносом польської поліції схопили її і повісили в с.Затурці.

Стахів Марія – народилася в 1914 році в Чехословаччині в родині колишнього воїна Української галицької армії. В 1920 році родина переїхала до м.Перемишль, де Марія в 1932 році закінчила гімназію. Була членом «Пласту», потім – ОУН і зв’язковою Івана Климіва-Легенди. В 1942 році арештована гестапо і ув’язнена в концтабір Освенцим. Після звільнення в липні 1945 пропала безвісти в Перемишлі.

Столяр Галина – народилася в 1917 році на Тернопільщині в родині священика. Навчалася в Тернополі і у Львові, була членом «Пласту», а з 1939 – членом ОУН. В 1940 році арештована НКВС і засуджена на «процесі 59» до розстрілу, який замінили на 10 років. Дивом врятувалася з розбомбленої тюрми в Бердичеві. Наприкінці 1941 року була арештована гестапо у Львові, зуміла втекти. Під чужим прізвищем стала звязковою між провідником Іваном Климівим-Легендою в Мюнхені і Україною, Одночасно закінчила навчання як лікар-стоматолог. Арештована гестапо в 1942 році, померла від катувань 27 грудня 1942 року.

Чорна Марта-Медея – народилася в 1923 році с.Гірне на Стрийщині ів родині адвоката. Навчалась в гімназії Стрия, а після еміграції батьків до Польщі – в гімназії Холма. Вільно володіла німецькою мовою. Після повернення до Львова стала розвідницею ОУН, працювала перекладачем і стенографісткою в німецькій поліції, була присутня при допитах арештованих (зокрема, Івана Климіва-Легенди в грудні 1942 року). При загрозі провалу перейшла в підпілля. Німці оголосили розшук, за видачу встановили 10 тисяч рейхсмарок премії. Загинула на вулицях Львова 23 травня 1943 року. З виданого колись німцями пістолета встигла застрелити одного гестапівця і застрелилась сама. Місце поховання невідоме. В 2003 році на будинку, де жила у Львові, встановлено пам’ятну дошку.

5 травня на День міста Львова у Сесійній залі Львівської міської ради традиційно міський голова Андрій Садовий вручає відзнаки міського голови. Цього року ця церемонія буде особливою – від імені громади міста міський голова вручить нагороду ветерану Української повстанської армії, мешканці Львова пані Вірі Філяк-Крокіс (псевдо «Реня»). Цією високою в і вкрай рідкісною нагородою, Срібним Хрестом Заслуги УПА, її відзначили ще у далекому 1950 році. УПА не розкидалося масовими медалями та хрестами.


Дослідник-фалерист Віталій Манзуренко знайшов у архівах наказ Командира УПА де між інших йшлося про те, що на основі рішення УГВР (Української Головної Визвольної Ради) від 25 липня 1950 року Срібним Хрестом Заслуги УПА було нагороджено «Реню». У підпіллі ніхто нікого не знав ні за іменем, ні за прізвищем – знали тільки псевдо. Тому багато героїв загинуло безіменними – так ніхто і не дізнався їхніх справжніх імен. Те саме стосується і нагород – не так багато справжніх імен героїв відомо.

Під час визвольних змагань, з відомих причин, ця нагорода не могла бути вручена. Тоді, коли йшла підпільна боротьба з сталінським окупаційним режимом, це було вкрай небезпечно – практично неможливо. Нагороджуваному тільки зачитували наказ. Інколи видавали виписку з нього.

Однак справедливість повинна бути відновлена не дивлячись на те, що з того часу пройшло 62 роки.

Тому, у відповідності з наказом Командира УПА від 30 липня 1950 року, вже 2012 року було виготовлено саму нагороду для того, щоб повернути її пані Вірі Філяк-Крокіс.

Нагороду виготовили за сприяння директора Львівського історичного музею Богдана Чайковського, редактора Незалежного культурологічного журналу «Ї» Тараса Возняка та міського голови Львова Андрія Садового.

Копії наказів Командира УПА тут http://www.ji-magazine.lviv.ua/index.htm